Болить душа. Болить за ту єдину,
За рідну неньку Україну.
А ще за ту, що не доспала,
Яка ночами сповивала,
Яка безсонними ночами,
Від сліз незрячими очами
Молила Бога, щоб послав
Її зорі, її дитині,
Краплину щастя у житті.
Благала Бога, щоби дав
Надії та кохання миті,
І віру в правду.
Вона робила все для нього,
Найбільш для неї дорогого,
Все, що могла
Аби йому,
(уже не зовсім і малому)
Дорога легкою була.
І під дерев весняний цвіт
За руку вивела у світ.
Сльозу гарячу витирала,
Але за руку ще тримала,
Боялась випустить.
Боялась— полетить.
І не вернеться.
А він вернувсь,
Вернувсь до неї, бо забув вклонитись
І губи до її щоки прижать
Сльозами вдячності умитись,
Її в обіймах подержать.
Болить душа. Болить за ту єдину,
За неньку і за Україну
За ту, що не діждала дяки,
Яка живе не встаючи з колін
В молитвах.
Прийміть Ви низький мій уклін.
|