Посіяла людямліта свої, літечка житом,Прибрала планету,послала стежкам споришу,Навчила дітей,як на світі по совісті жити,Зітхнула полегко -і тихо пішла за межу.- Куди ж це ви, мамо?! -сполохано кинулись діти.- Куди ж ви, бабусю? -онуки біжать до воріт.Та я недалечко…де сонце лягає спочити.Пора мені, діти…А ви вже без мене ростіть.- Та як же без вас ми?..Та що ви намислили, мамо?- А хто нас, бабусю,У сон поведе у казках?- А я вам лишаю всі райдуги із журавлямиІ срібло на травах, і золото на колосках.Не треба нам райдуг,не треба нам срібла і злота,Аби тільки вичекали на нас край воріт.Та ми переробим усю вашу вічну роботу, -Лишайтесь, матусю.Навіки лишайтесь. Не йдіть.