Я бачила Бога. - Вірші для душі - Стихи - Каталог файлов - Мой ребенок
Приветствую Вас Гость | RSS
Воскресенье
11.12.2016, 09:02
Мой ребенок
Главная Каталог файлов Регистрация Вход
Меню сайта

Категории раздела
Стихи о маме, папе и родных [40]
\Вірші про маму, тата і рідних [56]
Привітання до свят [26]
Поздравления на праздники [23]
Вірші для душі [13]
Стихи для души [16]
В День Св. Валентина [8]
На Новый год [8]
На 8 марта [7]
Привытання на 8 Березня [6]
До Дня св. Валентина [4]
Поздравления на День Рождения [6]
Привітання на День Народження [11]

Друзьясайта



Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Форма входа

Главная » Файлы » Стихи » Вірші для душі

Я бачила Бога.
25.02.2011, 17:05
Я бачила Бога. B тумані до п'ят
Ходив, наче лунь, між наморених хат.
Дощем у шибки мовчазні дріботів.
Ніхто і не відав, чого він хотів.

А люди гадали:
«Якийсь дідуган
Старцює і гроші складає в гаман.»-
Сікли матюками і злісно товкли ,
Були аж зелені від тої хули.

Заплакав Всевишній,
узяв його страх:
«Щось людське лишилось у ваших серцях?
Людей відрізняє від мавп доброта,
Чи люди не ті, чи планета не та?

Я землю квітучу для вас сотворив,
І поле вам виткав, і степ простелив,
Джерельними ріками обперезав,
І звіра, і птаха до вас посилав.

Ви в ріки плювали й кривавили світ.
Від диму земного в дірках небозвід.
У храмах святих поробили хліви.
Плодили бездухих з її сіряви.

Ви глави стинали із білих церков,
На вас материнська і братняя кров,
І знищені голодом в стиглих житах,
І підла підступність по ваших хатах.

О ні, ви не святість свою берегли!
У кубла свої, що тяглось, те й тягли
І заповідь Божую "Не укради”
Пустили за плином гнилої води.

Ви все продали за шматок ковбаси.
То хто ж ви: чи люди і я хто єси?..»-
...А дощ старчі плечі шмагав батогом.
Бог плакав, обстукував землю ціпком.

Навколо ні вогника, ані душі.
Вовтузився черв земляний в спориші.
В моєї хатини паркану нема,
Лиш вітер в цілющих обіймах трима —

Кудлатий і свіжий, мов протяг з грудей.
У скромній світлиці немає дверей:
«Заходь, Боже праведний, в затишок мій,
Зігрій сиву душу і руки зігрій.»

Ми довго мовчали, аж тьмарився зір:
«Повір нам, Всевишній, востаннє повір.
Ми зійдем у часі, у жилах трави,
Збудуєм по землях прекрасні церкви.

Молитись Тобі навчимо діточок,
Очистим замулені душі річок.
І святість соборну в собі зведемо,
І землю в наругу уже не дамо.

Ганни Гайворонської
Категория: Вірші для душі | Добавил: kriola
Просмотров: 1380 | Загрузок: 0
Нравится
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Поиск

Copyright MyCorp © 2016
Конструктор сайтов - uCoz