| Статистика |
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |
|
Я бачила Бога.
|
| 25.02.2011, 17:05 |
Я бачила Бога. B тумані до п'ят
Ходив, наче лунь, між наморених хат.
Дощем у шибки мовчазні дріботів.
Ніхто і не відав, чого він хотів.
А люди гадали:
«Якийсь дідуган
Старцює і гроші складає в гаман.»-
Сікли матюками і злісно товкли ,
Були аж зелені від тої хули.
Заплакав Всевишній,
узяв його страх:
«Щось людське лишилось у ваших серцях?
Людей відрізняє від мавп доброта,
Чи люди не ті, чи планета не та?
Я землю квітучу для вас сотворив,
І поле вам виткав, і степ простелив,
Джерельними ріками обперезав,
І звіра, і птаха до вас посилав.
Ви в ріки плювали й кривавили світ.
Від диму земного в дірках небозвід.
У храмах святих поробили хліви.
Плодили бездухих з її сіряви.
Ви глави стинали із білих церков,
На вас материнська і братняя кров,
І знищені голодом в стиглих житах,
І підла підступність по ваших хатах.
О ні, ви не святість свою берегли!
У кубла свої, що тяглось, те й тягли
І заповідь Божую "Не укради”
Пустили за плином гнилої води.
Ви все продали за шматок ковбаси.
То хто ж ви: чи люди і я хто єси?..»-
...А дощ старчі плечі шмагав батогом.
Бог плакав, обстукував землю ціпком.
Навколо ні вогника, ані душі.
Вовтузився черв земляний в спориші.
В моєї хатини паркану нема,
Лиш вітер в цілющих обіймах трима —
Кудлатий і свіжий, мов протяг з грудей.
У скромній світлиці немає дверей:
«Заходь, Боже праведний, в затишок мій,
Зігрій сиву душу і руки зігрій.»
Ми довго мовчали, аж тьмарився зір:
«Повір нам, Всевишній, востаннє повір.
Ми зійдем у часі, у жилах трави,
Збудуєм по землях прекрасні церкви.
Молитись Тобі навчимо діточок,
Очистим замулені душі річок.
І святість соборну в собі зведемо,
І землю в наругу уже не дамо.
Ганни Гайворонської
|
| Категория: Вірші для душі | Добавил: kriola
|
Просмотров: 3358 | Загрузок: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
|
|
|
Главная