Я жінка, в мені - сонце й віща тьма,

Любов і гріх, смирення й божевілля,

Я бачу те, чого іще нема,

й сліпа, у час вселюдського прозріння,

В сльозах при щасті, в радості при горі,

Втрачаю те, чого ще не знайшла,

й знаходжу те, про що не знає й доля… 

Я жінка, в мені - золото життя,

А поруч келих з недопитим лоном,

Тріумф, нірвана! нині я сама,

мужчин вгощаю трунком Купідона…

Я жінка… як Мадонна пресвята,

Як гейша грішна, грізна як Пандора,

Переді мною хилиться земля ,

Я міст, що в’яже завтра, нині, вчора

Я жінка, чуєш, світе, жінка я,

Тобі мене ніколи не збагнути,

Втечеш від мене, дожену сама,

Прийдеш - кайданів серцю не минути.

Я жінка одинока від життя,

Шукаю щастя, а знаходжу долю,

І на колінах за чуже буття,

за рід людський отченашами молю.