Промінь зазирнув в віконце:
«Зачекай, будь ласка, сонце!
Треба ж ще букет зібрати,
Квіточок в садку нарвати.

Хай спочине люба ненька».
Я зібралася хутенько
Та босоніж вийшла з хати,
Чебрецю зібрала й м'яти.

Я побігла край доріжки
(Росять роси босі ніжки).
Маків вирвала барвистих,
Наче сонце, променистих.

Ось уже і сонце встало.
Я матусю привітала.
Каже мама: «От так квіти,
Це, мабуть, найкращі в світі!»
Т. Корольова