Пісня про матір – Борис Олійник - \Вірші про маму, тата і рідних - Стихи - Каталог файлов

Посіяла людям

літа свої, літечка житом,

Прибрала планету,

послала стежкам споришу,

Навчила дітей,

як на світі по совісті жити,

Зітхнула полегко -

і тихо пішла за межу.

- Куди ж це ви, мамо?! -

сполохано кинулись діти.

- Куди ж ви, бабусю? -

онуки біжать до воріт.

Та я недалечко…

де сонце лягає спочити.

Пора мені, діти…

А ви вже без мене ростіть.

- Та як же без вас ми?..

Та що ви намислили, мамо?

- А хто нас, бабусю,

У сон поведе у казках?

- А я вам лишаю

всі райдуги із журавлями

І срібло на травах,

і золото на колосках.

Не треба нам райдуг,

не треба нам срібла і злота,

Аби тільки ви

чекали на нас край воріт.

Та ми переробим

усю вашу вічну роботу, -

Лишайтесь, матусю.

Навіки лишайтесь. Не йдіть.