Я прокидаюсь рано,- Тихенько лежу, не встаю. Тільки спросоння погляну, Бачу матусю свою. Мати - досвітня пташинка. Здосвітку віч не зімкне. Ходить по хаті навшпиньки, Щоб не збудити мене. Мати – то сонечко рідне, Тепле, ласкаве, земне. Слово її заповітне Гріє й тривожить мене.
Главная