О руки ті!

Вони вночі не сплять,

Оберігаючи рожевий сон дитяти.

З віків у вічність проліта земля,

Нас на руках тримаючи, як мати.

З чужих країв вертаючи домів

Після далеких мандрів і розлуки,

Цілуймо руки наших матерів,

Натруджені, сумні, ласкаві руки.

Ці руки пестили, варили і пекли,

І сорочки нам шили й вишивали,

І підкидали в небо нас малих,

Щоб і в житті так високо літали,

Мов ластів’ята, лаштуючи в політ.

В любистковому літеплі купали.